Це важливе питання виникає в сім’ї не залежно від того, якого віку діти у ній виховуються і який дохід мають батьки. Гроші, як інструмент для нормальної життєдіяльності кожної людини, присутній в житті дитини з народження і виховувати правильне ставлення до грошей батьки зобов’язані у дітей змалку. Але ось невдача – немає єдиної думки, з якого саме віку варто давати дитині кишенькові гроші, з якого приводу їх давати і в якій кількості. Все це дуже індивідуально і залежить виключно від менталітету членів сім’ї, їх життєвих цінностей і, звичайно, рівня доходів батьків.
Отже, як часто і за що треба давати дитині гроші? Багато батьків не погоджуються з тим, що треба заохочувати кишеньковими грошима успішні оцінки в школі своїх дітей, їх допомогу по дому і, в якійсь мірі, вони мають рацію. Адже нікому не прийде в голову платити гроші мамі чи татові за те, що вони готують їсти, перуть, прибирають чи роблять ремонт. Тобто, необхідно чітко позначити дітям межу між обов’язками і «особливими» заслугами. До особливих заслуг можна віднести виконання яких-небудь особливих доручень або складних робіт по господарству, отримання високих оцінок за чверть, півріччя або рік, особливо, якщо ці оцінки отримані на уроках, для вивчення яких довелося докласти більше зусиль. У будь-якому випадку, дитина повинна розуміти, що за кожне миття посуду або відмінно виконане домашнє завдання, вона не буде отримувати додаткові кишенькові гроші, для цього їй доведеться постаратися і зробити що-небудь особливе для сім’ї.
З іншого боку, саме заохоченням грошима старань дитини ми привчаємо її до праці. Таким чином, дітям прищеплюється розуміння того, що ніщо в цьому світі не можна отримати просто так, не доклавши ніяких зусиль.
Якщо ваша дитина вже достатньо доросла, щоб виконувати якусь нескладну роботу, можна запропонувати їй попрацювати під час літніх канікул кур’єром, прибиральником у кафе, різноробочим чи ж визначити для неї фронт робіт на присадибній ділянці або на городі, виплачуючи їй зарплату з власної кишені . При цьому варто робити акцент не на отриманні грошей, а на можливості придбати певні навички, як працівника. Найчастіше, діти, які спробували себе в якості повноцінного працівника, з чітко визначеним колом обов’язків і встановленим розпорядком дня, дуже дбайливо відносяться до грошей і зовсім по-іншому ставляться до їх витрачання.
Інше, не менш важливе питання, скільки грошей треба давати дитині на кишенькові витрати. Відповідь, знову ж таки, неоднозначна – усе залежить від характеру вашої дитини. Якщо ваше чадо не надає ніякого значення грошам, не звертає уваги на ціни в магазині, не вимагає на касі чек і не перераховує здачу, то навряд чи варто їй давати багато грошей, вона їх просто розтратить в одну мить на абсолютно непотрібні речі. З іншого боку, така поведінка має насторожити батьків, адже така дитина може стати об’єктом наживи для хитрих однолітків чи дорослих аферистів. Краще контролювати грошові витрати такої дитини і обмежувати її в коштах, пояснюючи їй при цьому причини таких обмежень, а також привчаючи шанобливо ставитися до грошей.
Повна протилежність марнотратам – скнари. Вони дбайливо складають у скарбничку всі кишенькові гроші і бояться витратити зайву копійку на морозиво чи смачні цукерки. Але не потрібно плутати скупість з ощадливістю. Якщо ваша дитина збирає гроші для того, щоб купити собі велосипед чи новий телефон, то таке прагнення більш ніж похвально і ви її повинні в цьому підтримати.
Чим раніше дитина навчитися поводитися з кишеньковими грошима, рахувати їх, правильно ними розпоряджатися і відрізняти якісні речі від дешевого ширвжитку, тим легше їй в майбутньому буде складати свій власний сімейний бюджет. Тому, не лякайтеся, якщо ваш малюк ще у дошкільному віці виявляє самостійність, допомагає вам вибирати товари в магазині, намагається робити якісь покупки без вашої допомоги. Просто підтримайте його, але при цьому постарайтеся переконати, що гроші – це не мета, а лише засіб для повноцінного, багатого враженнями життя.
