Термін «гіперактивність» знайомий багатьом, і кожен із батьків приміряє його до своєї дитини. Потрібно розуміти, що активна дитина – норма, а гіперактивна – патологія.
Активні діти
– без кінця бігають, стрибають, кричать, метушаться, але заспокоюються, коли їх чимось зацікавлюють;
– не страждають розладом сну, порушенням апетиту, алергіями, проблемою з травленням;
– не проявляють постійну агресію по відношенню до дорослих та однолітків;
– задають багато запитань, але при цьому уважно вислуховують відповіді;
– міняють поведінку в залежності від місцезнаходження: вдома вони одні, а в гостях зовсім інші.
Гіперактивні діти
– постійно стрибають, бігають, кричать, граються і ніколи не заспокоюються, навіть якщо сили закінчуються, гіперактивна дитина не зупиниться;
– страждають від розсіяної уваги, порушення просторової координації;
– швидко говорять, ковтають слова, задають безліч запитань, але не вислуховують відповіді на них;
– нездатні займатися діяльністю, що вимагає терпіння, уважності, посидючості;
– агресивні: б’ються, штовхаються, кидають у людей різні предмети;
– скрізь ведуть себе неадекватно: вдома, у дитячому садочку, у школі, в гостях.
Якщо до вашої дитини більше підходять другі критерії, значить, вона гіперактивна. Проте ставити самостійний діагноз не рекомендується, тільки лікар здатний визначити симптоми і зробити відповідний висновок.
Гіперактивність – це хвороба, яка визнана в медицині. Пов’язана вона з порушенням діяльності центральної нервової системи та легким порушенням мозкової діяльності. У разі виявлення гіперактивності лікарі ставлять відповідний діагноз – синдром порушення уваги з гіперактивністю і призначають комплекс лікувальних заходів.
Причини дитячої гіперактивності
Причин гіперактивності досить багато. В якості основних причин можна виділити важкий перебіг вагітності і складні пологи. Під час вагітності у плоду може трапитися гіпоксія (нестача кисню), також погано впливає на його здоров’я загроза переривання вагітності, нервозність і погане харчування матері, паління, алкоголізм і наркоманія.
Недоношеність плоду, передчасні чи затяжні пологи поряд зі складною вагітністю призводять до родових травм і відповідно до виникнення синдрому порушення уваги з гіперактивністю.
Також медики не виключають спадковий фактор. Зазвичай народжується гіперактивна дитина у тих, хто сам в дитинстві страждав цим порушенням.
Як лікують синдром порушення уваги з гіперактивністю?
Гіперактивну дитину потрібно лікувати, оскільки специфіка її поведінки заважає нормальному розвитку. В дитинстві гіперактивна дитина випереджає своїх однолітків: вона починає раніше ходити, говорити. Але вже в шкільні роки батьки помічають, що їхня дитина не така вже й унікальна.
Гіперактивній дитині важко дається навчання: заважають розсіяна увага і погана пам’ять. Також їй нелегко і в спілкуванні з друзями, однокласниками, родичами, старшими наставниками. Гіперактивна дитина зазвичай неуважна, дратівлива. Її настрій змінюється щосекунди, бажання нестійкі, проявляється зайва агресивність.
Щоб позбавити малюка від цих проблем, потрібно проводити комплексне багатоступінчасте лікування. Сюди входить медикаментозне, психолого-педагогічне та психологічне втручання. Лікарі призначають препарати, що стимулюють мозкову діяльність і роботу нервової системи. Зокрема прописують препарати ноотропного ряду. Лікуються ноотропами від 1 до 3 місяців. У разі рецидиву курс лікування повторюють через півроку.
В ході психолого-педагогічної корекції фахівець навчає гіперактивну дитину вмінню контролювати свої емоції, бажання, настрій. Також він працює над посидючістю, розвитком пам’яті, уваги, концентрації.
Психолог працює і з сім’єю гіперактивного малюка. Дуже важливо, щоб близькі дитині люди, ставилися до неї з терпінням і розумінням, приділяли більше уваги та турботи. Гіперактивна дитина як ніхто інший потребує підтримки оточуючих. Не можна лаяти її та карати, аргументуючи це бажанням втихомирити. Малюк з синдромом гіперактивності не може самостійно впоратися із зайвою руховою активністю. Тільки ви можете йому допомогти.
Дитина – це не тільки плід любові, але і плоті. З перших днів вона може страждати від набутих чи природжених захворювань. Батьки, які люблять її і піклуються про своє маля, зобов’язані допомогти, щоб зробити її життя щасливим і здоровим.
