Насамперед, зверніть увагу на місце, в якому містяться дині. Чи то супермаркет чи продаж на вулиці, але дині не повинні лежати на землі. Утримуватися вони повинні в піддонах, на столі і, якщо на вулиці, то під навісом. Не рекомендується купувати продукт на трасі, поблизу галасливих, загазованих доріг, де вони вбирають у себе всю токсичність відходів і вихлопів. Краще віддати перевагу офіційним ринкам і продуктовим магазинам.
Далі візьміться за оцінку зовнішнього вигляду дині:
• Однорідність забарвлення – диня повинна бути однорідного кольору, на ній не повинні спостерігатися плями гнилості і зіпсованості, а також різні відтінки кольорів. Чорні плями і тріщини можуть стати джерелом сальмонели та збудників ботулізму.
• «Хвостик» і «носик» – «хвостик» або слід від стебла повинен бути сухим, що свідчить про стиглість плоду, а «носик», тобто слід від квітки, повинен бути трохи, але не занадто, м’яким і ні в якому разі не твердим, що означатиме недозрілість дині.
Побачивши на прилавках привабливу диню, візьміться за її подальшу оцінку:
• Аромат – головна відмітна ознака смачною і зрілої дині. При високій температурі (що частіше трапляється в умовах ринку) аромат буде сильнішим, в ньому будуть відчуватися нотки ананасу, груші і, неодмінно, ванілі.
• Поплескування – глухе звучання буде означати стиглість дині.
• Натиснення пальцем – вм’ятина в «правильній» дині не залишиться, але й занадто твердою диня бути не повинна. Ідеальний варіант, коли шкірка пружинить, що означає необхідну ступінь зрілості.
Ні за яких обставин не купуйте розрізану диню. Ви ж не можете бути впевненими в чистоті використовуваного ножа, а кількох хвилин до вживання дині буде достатньо, щоб бактерії з брудного ножа або брудних рук продавця проникли в м’якоть плоду. М’якоть дині не миється, а тому бактеріям забезпечений прямий шлях всередину людського організму.
Вище описаним чином можна обрати якісну диню, проте її смак різнитиметься ще і залежно від сорту. У наших широтах найбільш поширені сорти «колгоспниця» і «торпеда». «Торпеда» відрізняється довгастою формою, вона більш солодка, «колгоспниця» буде більш ароматною, але не такою солодкою, а форма її частіше кругла, іноді довгаста. Менш поширеним сортом є «канталупа» – вони кругленькі, з шорсткою шкіркою і часто з виїмками за формою часточок. Цей сорт відрізняється солодкістю, більш твердою м’якоттю помаранчевого окрасу, і не яскраво вираженим ароматом, але зустрічається на вітчизняних прилавках не настільки часто.
